Образотворча діяльність як чинник виховання творчої
особистості
В умовах гуманізації суспільства зростає
соціальна роль творчої особистості, здатної активно мислити, шукати, отримувати
й використовувати зібрану інформацію. Одним із пріоритетних напрямів виховання
юної особистості є розвиток її творчості. І саме мистецтво зі своїм багатогранним,
різноманітним, дивовижним і захоплюючим світом впливає на всі сторони духовного
життя дитини, пробуджує творчу активність, розвиває розум, формує естетичні
уявлення, моральну поведінку.
Розглядаючи творчу діяльність дітей дошкільного віку, дослідники
виокремлюють у ній такі характерні риси:
·
оригінальність, пошукова й дослідницька активність; здатність віднайти свій
оригінальний спосіб вирішення проблеми; визначення власної думки та реалізація
її у формі художнього чи інтелектуального продукту;
·
здатність аналізувати та порівнювати явища; самостійно переносити знання в
іншу ситуацію; визначати варіативність у проблемних ситуаціях; визначати нові
функції та ознаки знайомого предмета чи об’єкта;
· розумова активність задля самостійного набуття достатніх знань для
конкретної діяльності; емоційна оцінка та самооцінка створеного персонажа чи
зображеного явища.
Творча діяльність
дошкільника складається з багатьох компонентів. Її специфічна складова –
фантазія: найвища напруга особистих емоційних і духовних сил, коли задум стає
реально існуючим «художнім явищем» і втілюється в «художньому витворі».
Творчість в
образотворчій діяльності дошкільника – це здатність знаходити ідеї в складних,
незвичних ситуаціях, нестандартно бачити й використовувати реальні предмети;
здатність змінювати форму об’єкта, щоб він виступав у новій якості; здатність
оригінально використовувати й поєднувати різні засоби художньої виразності з
елементами інтеграції видів образотворчої діяльності, - результатом чого є
власний художній твір.
Щоб надати творчого характеру образотворенню дитини як складової
різнобічного розвитку особистості, необхідні відповідні педагогічні засоби,
зокрема:
·
створення емоційно насиченого середовища;
·
ігри на засвоєння певних знань і оволодіння зображальними навичками і
вміннями;
·
вправляння у різних видах образотворення;
·
самостійна образотворча діяльність дитини.
Відомо, що самопізнання
і пізнання навколишнього світу реалізуються через безпосередні почуття.
Зустрічі дитини з творами живопису, казками, цікавими явищами та об’єктами
довкілля допомагають помічати красу, радіти й дивуватися їй, виявляючи свої
почуття. Хвилювання, збудження, радість, острах, втіха чи невдоволення
характеризують ставлення дитини до того, що її оточує. Слухаючи й вивчаючи
художні твори, спостерігаючи природні явища, вона переймається первинними
естетичними емоціями, які впливають на зміст і динаміку її сприймання, уваги,
уяви, мислення, пам'яті.
Розглядаючи й милуючись твором живопису, графіки, декоративно-вжиткового
мистецтва, дитина має змогу не лише побачити його зовнішні характерні ознаки, а
й «зануритись» у нього, почути шелест листя, відчути на щоках теплий вітерець,
гру сонячного зайчика на долоні, вдихнути пахощі осіннього лісу, морського
бризу або квітучої яблуні. Вона прагне передати свої почуття словами,
інтонацією голосу, а бажання відтворити їх у зримих образах спонукає взятися за
олівець, фломастер, пензель.Розвиткові творчості старшого дошкільника сприяє підтримка дорослого у бажанні
слухати, реагувати, наслідувати, повторювати, розглядати, обстежувати й
емоційно-ціннісно сприймати все, що навколо нього.
Засвоєна мистецька й естетична інформація та набуті художні прийоми формують
образотворчі вміння та навички дитини. Практична образотворча діяльність
розвиває вміння добирати й варіювати виражальні художні засоби. Збагатити їх
допоможе поєднання в одній роботі різних видів образотворення: малювання з
аплікацією, ліплення з малюванням, конструювання з малюванням, ліплення з
аплікацією. Так дитина матиме змогу більш цілісно втілювати свої задуми в
образотворчій діяльності.
Вправи на сприйняття та засвоєння дітьми потрібної інформації по світ природи,
про розмаїття в ньому форм, кольорів, відтінків із подальшою образотворчою
діяльністю стимулюватимуть їхню ініціативу, пошуково-дослідницьку активність.
Дитина вчитиметься віднаходити власний спосіб вирішення проблеми; аналізувати й
порівнювати явища, самостійно переносити набуті знання в іншу ситуацію,
варіювати свої дії; надавати нових функцій та ознак знайомим предметам чи
об’єктам; емоційно оцінювати створених персонажів або зображені явища.
Певний час образотворча діяльність дитини спрямовувалася на кінцевий
результат – оволодіння певними технічними уміннями й навичками. Нині ж акцент
змінився у напрямку власне образотворення. На сучасному етапі пріоритетним є
надання уваги самому процесові образотворчої діяльності дитини.
Цей процес ґрунтується на сприйнятті образів та відтворенні їх у слові,
пластиці, малюнку. Коли діти працюють, педагогові бажано широко послуговуватися
поетичними засобами виразності супровідного мовлення, вдаючись до образних
порівнянь, вживаючи слова, щ визначають моральні якості людини, і прагнучи
ввести їх до активного словника дитини. Доречні будуть і специфічні зображальні
терміни: холодні та теплі кольори, тло, світлотінь; фарби – яскраві, соковиті,
розмиті, прозорі, насичені; колірна гама і пляма, палітра кольорів; слова
пов’язані з композиційною побудовою картини: план картини, побудова в крузі,
прямокутнику, трикутнику, на смузі, в русі чи в статиці. Діти отримують
практичний досвід від дорослого, тож йому варто оперувати й певними художніми
термінами: колорит, повітряна легкість, композиція, рівновага, ритм, симетрія,
простір, динаміка, зображення, стилізація та ін.
Дитину приваблює той чи інший вид образотворчої діяльності, коли вона вже
має певну підготовку, відповідні інтереси й зацікавлення. Змістом організованих
спостережень виступає для неї сама навколишня дійсність: світ природи, людей,
предметів. Почуття, образні уявлення, переживання під час спостережень
зосереджуються в її пам'яті й слугують основним джерелом для створення
художнього образу.
Спостереження в навколишньому світі за природними явищами та суспільними
подіями збагачують уяву, фантазію, виховують почуття, характер юної
особистості, яка зростає, усталюється.
Щоб діти мали однакові можливості
творити, доцільні такі методи роботи:
·
спостереження (наприклад, за ростом і цвітінням квітів, розглядання
художніх репродукцій);
·
обстеження (наприклад, вази, овочів, фруктів на дотик для визначення їхньої
форми, фактури);
·
бесіди (наприклад, про розмаїття форм і кольорів квітів, листя);
·
маніпулювання (наприклад, із предметами на площині, у просторі, на
фланелеграфі);
·
демонстрація послідовності зображальних дій (наприклад, рисунки на
плакатах, зразках-картках; наочно-практичний показ);
·
дослідницький та частково-дослідницький методи;
·
заохочення, стимулювання.
Важливою умовою для розвитку творчих здібностей дитини в образотворчій
діяльності є збагачення її образно-асоціативного мислення, уяви, фантазії,
розкриття внутрішнього «Я». Необхідно створювати загальну позитивну атмосферу,
що допоможе зробити невимушеним процес створення, народження неповторного,
оригінального художнього продукту.
Основою для розвитку творчості є та
діяльність, у якій проявляються здібності дитини, а розвиток здібностей
найефективніший тоді, коли гармонійно поєднуються природні задатки, мотиви
діяльності та вплив зовнішнього оточення.