Десь
на Чернігівщині, в приміщенні початкової школи один із прикордонників, які
стримували пересування ворога і під час передислокації тимчасово там
розташовувалися, крейдою на дошці написав:
«Головний урок – люби Україну».
Наші
воїни, саме життя підносить усім нам ЦЕЙ НАЙГОЛОВНІШИЙ УРОК - чистої, непідробної,
справжньої любові до своєї Батьківщини. Схоже, що учні нашої громади активно
його засвоюють. Вони не залишаються осторонь подій, які відбуваються нині в
країні. Вони теж бажають наблизити ПЕРЕМОГУ. Хтось допомагає батькам
волонтерити, хтось плете маскувальні сітки, хтось малює листівки для військових
чи записує короткі відеоролики в надії бути почутим…
Попри
усі труднощі, після двох тижнів від початку російсько-української війни з 14
березня в Україні відновлено освітній процес. Дистанційне навчання розпочалося також
і для здобувачів освіти нашої громади. До нього долучилися ще 39 діток з числа вимушених
переселенців із зони активних бойових дій. Педагоги та вихователі повністю
усвідомлюють, що основна мета налагодження процесу навчання дітей під час війни
– це не лише засвоєння нових знань, але й психологічна підтримка, спілкування з
ними. Зараз, як ніколи раніше, вони повинні стати ще більшими помічниками і
друзями учнів, застосувати усі свої кращі людські та професійні навички, щоб нинішнє
покоління ДІТЕЙ ВІЙНИ, пройшовши через такі неймовірно важкі випробування,
змогло в майбутньому збудувати прекрасну і сильну країну.
Загалом,
усі ми – українські чоловіки, жінки, діти – робимо, що можемо, аби ще
переконливіше утвердитися на своїй землі, вибороти своє споконвічне право на
СВОБОДУ, здійснити мрію про ВОЛЮ.
Ми воїни. Не ледарі. Не
лежні.
І наше діло праведне й
святе.
Бо хто за що, а ми за
незалежність.
Отож нам так і важко
через те.
Ліна
КОСТЕНКО.
nbsp;